"Україна Молода". Танець «Пінгвіна» — знову веселий

Українець Федотенко вже вдруге за кар’єру здобув Кубок Стенлі

Здавалося б, скільки в тій НХЛ уродженців України — пальців однієї руки забагато, щоб перелічити. А за останні шість сезонів наші земляки вже п’ять разів закарбовували свої імена на Кубку Стенлі. У суботу вранці вже вдруге в житті найпочесніший трофей здобув Руслан Федотенко — його «Піттсбург» у вирішальному, сьомому, поєдинку фінальної серії на виїзді виграв у «Детройта» — 2:1. Раніше, нагадаємо, Федот ставав володарем Кубка Стенлі у складі «Тампи»; також двічі чашу піднімав над головою Олег Твердовський із Донецька, ще раз — киянин Бабчук.

Кубок їде в Україну?
Чи привезе Федотенко легендарний приз до Києва цього разу, запитали фани по телефону одразу після тріумфу «Піттсбурга». «Побачимо. Не від мене все залежить. Чи дасть клуб, чи вийде приїхати в Україну», — цитує Русланову відповідь сайт Sokol.kiev.ua. Федот після 2002 року так і не грав за збірну України, тож відсутність ентузіазму у контактах із земляками для нього — звичний підхід. Чи допоможе він збірній повернутися в еліту? «Постараюся. Дякую за привітання, і великий привіт усім тим, хто вболівав за мене в Україні», — з цими словами форвард «Пінгвінз» закінчив розмову, аби продовжити святкування з американцями.

Пригадується, у 2004 році, коли Федот уперше привіз Кубок Стенлі в Україну, на хвилі захопленого прийому він висловив бажання «завжди виступати за збірну України (за умови дозволу з боку клубу)», однак слова так і залишилися словами. Зрештою, як і не було втілено в життя обіцянки українського керівництва реанімувати вітчизняний хокей. «Найшвидша гра у світі» на наших теренах повільно помирає без нових ковзанок і дитячих секцій, стара гвардія старіє і здає позиції… Тож виграші поодинокими українцями Кубка Стенлі — виняток, а не закономірність.

Пінгвін Айсбург злетів вище, ніж «Червоні крила»
А у фінальній серії «плей–оф–2009» більшість провидців вважали закономірною перемогу «Детройта». Про це свідчила й історична статистика, і лідерство клубу з Міста моторів у регулярному чемпіонаті. Однак кумедний нелітаючий пінгвін Айсбург — талісман клубу з «Піттсбурга» — мав свої види на протистояння з «Червоними крилами».

Нагадаємо, «Ред уїнгз» вели в серії — 2:0. Потім були два виграші «пінгвінів». Програвши четвертий матч у Детройті з розгромним рахунком 5:0, команда, що є власністю славетного в минулому гравця Маріо Лем’є, у себе вдома вирвала перемогу й довела серію до останнього, сьомого матчу. Вдало зіграла в обороні, проявила бійцівські якості біля воріт «червоного» Кріса Осгуда — і ось маємо картину, коли «Піттсбург» став другим в історії (після «Монреаля»–1971) клубом, який тріумфував у фінальній серії, віддавши перші два поєдинки.

Особливої принциповості двобою додавав той факт, що у минулорічному розіграші Кубка Стенлі зустрічалися ці самі команди, і зірковіший та досвідченіший «Детройт» тоді виявився значно потужнішим — 4:2 за перемогами. Однак те — 11–те — чемпіонство «червоних» нині так і залишається останнім, натомість «Піттсбург» отримав свій третій Кубок Стенлі. Попередні два трофеї — у 1991 і 1992 роках — «чорно–золота» команда вигравала із Супер–Маріо Лем’є у своїх лавах.

Як не Кросбі, то Тальбо
Залишається назвати ковалів пенсильванського тріумфу.

Головний із них — тренер Ден Білсма. 38–річний фахівець очолив «Пінгвінз» у розпал сезону після відставки Мішеля Тер’єна і витягнув команду з десятого місця до зони «плей–оф». Тепер Білсма став 14–м тренером–новачком в історії НХЛ, який виграв Кубок Стенлі.

21–річний Сідні Кросбі став наймолодшим капітаном команди НХЛ, який підняв над головою заповітну бляшанку. Щоправда, у вирішальному поєдинку форвард збірної Канади отримав травму після жорсткого силового прийому Юхана Францена в другому періоді й надалі не міг допомогти своїй команді. Тим цінніші здобутки партнерів Кросбі.

«Козирним тузом» у цьому матчі став доти мало помітний Максім Тальбо, який відзначився двома закинутими шайбами. «У кар’єрі іноді випадає забивати найважливіші голи. Тепер і я в це вірю», — відбивався після гри канадець–франкофон від натовпу журналістів.

А головним героєм серії «плей–оф» став 22–річний Євген Малкін — саме він отримав приз Кона Смайта найкориснішому гравцеві серії ігор «на виліт». Уродженець Уралу виявився першим росіянином зі званням MVP. Крім Малкіна, ставати найкращим бомбардиром і «плей–оф», і регулярного чемпіонату досі вдавалося лише знаменитим Філу Еспозіто, Гі Лефлеру, Уейну Гретцьки і все тому ж Маріо Лем’є.

Малкін грає в одній ударній ланці (до речі, російськомовній) із нашим Федотенком і чехом Сікорою. Можна спрогнозувати, що тренери постараються зберегти цю зв’язку на наступний сезон. Адже після тріумфальної суботи Федот став вільним агентом і може обирати команду на свій розсуд.

ТАБЛО
НХЛ. Кубок Стенлі. «Плей–оф». Фінал (серія до чотирьох перемог). Сьомий матч:

«Детройт» — «Піттсбург» — 1:2 (0:0, 0:2, 1:0)

Шайби: 0:1 — Тальбо (Малкін, 21:13); 0:2 — Тальбо (Кунітц, Скудері, 30:07); 1:2 — Ерікссон (Лідстрем, Гудлер, 53:53).

Воротарі: Осгуд — Флері.

Кидки: 24 — 18, штраф: 4 — 6.

Склад «Піттсбурга»: голкіпери — Флері (запасний — Гарон); захисники — Гілл, Гончар, Ітон, Летанг, Орпік, Скудеріз; нападники — Адамс, Герін, Дюпуї, Кеннеді, Кросбі, Кук, Кунітц, Малкін, Сікора, Стаал, Тальбо, Федотенко, Шатан.

Статистика Федотенка: 16 хв.

9 сек., 1 кидок, «0», 3 силові прийоми, 24 виходи на лід.

Три зірки матчу: Тальбо, Флері, Ерікссон.

Головні арбітри: Пол Деворськи, Білл Маккрірі.

Детройт, «Джо Луїс арена»,

20 066 глядачів.

Рахунок серії — 3:4 (3:1, 3:1, 2:4, 2:4, 5:0, 1:2).

* * *

Найцінніший гравець (MVP) серії «плей–оф»: Малкін («Піттсбург»).

Кращі бомбардири «плей–оф–2009»: Малкін — 36 (14+22), Кросбі («Піттсбург») — 31 (15+36), Зеттерберг («Детройт») — 24 (11+13), Францен («Детройт») — 23 (12+11)... 17. Федотенко — 14 (7+7)...

ТРОФЕЙ
Кубок Стенлі: з помийної канави — у київський лімузин
Кубок, який тоді був просто вазою й не мав такої масивної підставки, як зараз, генерал–губернатор Канади Фредерік–Артур лорд Стенлі Престон купив у Лондоні за 10 гіней (49 доларів). Початково приз вручали найкращій любительській хокейній команді Канади. Перший володар трофею — «Монреаль ААА», 1893 рік.

Не всі знають, що переможці найпрестижнішого хокейного змагання серед клубів одержують лише копію Кубка Стенлі, тоді як оригінал зберігається в Залі хокейної слави в Торонто. Це й не дивно, з огляду на «коники», які викидають володарі призу (а кожен із гравців команди–чемпіона має право отримати трофей у своє розпорядження на одну добу).

У 1986 році Кубок... утопили в ставку — після п’яної вечірки у воротаря Патріка Руа. Щоправда, почесну чашу досить оперативно підняли з дна фанати.

Гравці «Оттави» в далеких 1920–х роках після посиденьок у барах та з’ясування стосунків загубили трофей у стічній канаві, де він лежав до ранку. А едмонтонці свого часу просто забули біля пивниці. Чемпіони з «Монреаль марунз» залишили чашу у фотоательє, після чого власник закладу використав ще зовсім не легендарний трофей як підставку під вазон.

Хоча не всі ставляться до Кубка так зневажливо. Зокрема, в 1980 році Брайан Троттьє з «Айлендерз», завоювавши трофей уперше, взяв його на ніч із собою в ліжко. «Я просто хотів прокинутися і побачити його поруч», — пояснив свої дії щасливий хокеїст.

В Україні Кубок Стенлі був уже двічі. Спочатку, в 2004 році, трофей прибув до Києва з форвардом «Тампи–Бей лайтнінг» Русланом Федотенком. Тоді знамениту «бляшанку» по столиці визили на лімузині, а на майдані Незалежності організували цілий мітинг–концерт із феєрверками.

Наступну урочисту зустріч Кубка влаштували в 2006 році, коли чемпіоном у складі «Кароліни херрікейнз» став ще один вихованець київського хокею Антон Бабчук.

А найпершим з уродженців України почесний приз ще в 2003 році виграв Олег Твердовський із Донецька (з клубом «Нью–Джерсі девілз»), однак тоді в Україну Кубок Стенлі не заїхав, хоч таке попередньо й планувалося. Ще одного разу Твердовський, заграний за збірну Росії, як і Бабчук, здобував трофей у 2006–му з «Кароліною».

А ТИМ ЧАСОМ...
Із київського «Сокола» продовжують іти гравці. Захисник збірної України Віталій Люткевич у наступному сезоні гратиме за білоруський «Шахтар» із міста Солігорськ. Новачки екстра–ліги Білорусі запропонували 29–річному оборонцеві значно вигідніші умови, ніж проблемний «Сокіл». Крім того, мало значення й те, що «Шахтар» відтепер є фарм–клубом мінського «Динамо» — клубу КХЛ.

Нестор ДИМ, "Україна Молода", 16.06.09